Інформаційні новини

Знахідка чи крадіжка 
          Вироками Ємільчинського районного суду Житомирської області двох осіб засуджено за крадіжку мобільних телефонів, які вони начебто знайшли. Вироком суду їх визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
          Постає питання чим же відрізняється знахідка від крадіжки?
         Втрачені речі не завжди повертаються особами, які їх знайшли, та замість повернення їх власнику, «привласнюються» для власного використання. Зловмисники, після їх виявлення часто заявляють про те, що вказані речі вони знайшли, тому в їх діях відсутній склад злочину – крадіжка. Проте, даний висновок є хибним.
        Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи здобуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися або ж у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна
        Зокрема, частина перша статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка) КК встановлює кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна; вона охороняє право власності і забороняє вчиняти зазначені у ній дії. Ця норма містить обов’язкові ознаки складу злочину, які виокремлюють (ідентифікують) фактично вчинені дії як крадіжку й відрізняють її від діянь, що посягають на інші об’єкти кримінально-правової охорони, або від фактів, які зумовлюють виникнення інших (некримінальних) правовідносин.
         Визначальною ознакою крадіжки є суб’єктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа розуміє, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що вона обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення.
        Предметом крадіжки є будь-яке чуже майно чи майнові права на нього. Нерідко це майно може знаходитися на відкритій місцевості, у місцях загального користування чи перебувати в іншому доступному місці. Правовий режим такого майна не завжди означає, що воно є нічийним, таким, від якого власник відмовився чи втратив з ним зв’язок.
        Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію “забутості” речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: 1) воно вибуло з володіння власника; 2) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; 3) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; 4) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; 5) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
       Крім того, діючи відповідно до чинного законодавства, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі та особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.
 
Прокурор Новоград-Волинської
місцевої прокуратури                                                                 Л.Самойленко
Ви тут: Головна Новини Інформаційні новини